Чому український книжковий ринок досі не конкурує з світовим?
Для більшості видавців є мрією вийти на міжнародний рівень й отримати популярність за кордоном. Україна з кожним роком розвиває свої креативні сфери, в тому числі український книжковий ринок. Британська рада розробила можливості для українських видавців, які прагнуть виходити на англомовний рівень. Відомий Книжковий Арсенал запустив програму «Література на експорт», яка допоможе видавцям спробувати випустити свою книгу за кордоном. Такі інновації суттєво допомогли українському ринку книжок популяризуватися. Відтак 2020 рік був для більшості видавців роком досягнень. Він був рекордним по кількістю перекладених українських творів, які видалися в іноземних книгарнях.
В Україні зросла кількість проектів за участю міжнародних спонсорів, а деякі українські видавці мають досвід з іноземними книгарнями й конкурують зі знаменитими письменниками. Але цього недостатньо, щоб про Україну заговорили. В березні Український інститут розповів про результати досліджень, які свідчать, що Україна знаходиться у «сліпій зоні». Про Україну та її досягнення говорять й знають мало, навіть країни, які підтримують державу. Однак в рейтингу популярності та видимості серед країн Україна піднялася після подій, які відбулися 2013-2014 років, тому що попри зовнішню агресію зберігала глибші цінності й боролася за свободу. В декого Україна асоціюється зі словом свобода.
Директор Українського інституту каже, що в України є потенціал бути видимою, але за умови, якщо про неї дізнаються з книг або українських новин, але не за допомогою російських ЗМІ. 2020 рік запам’ятався ще й опублікованим дослідженням «Видавнича галузь України: огляд сектора», яке здійснила незалежна британська експертка Емма Шеркліф. Робота була здійсненна за допомогою Британської Ради й Українським інститутом книги. Завданням дослідниці було проаналізувати український ринок книг та прогнозувати ймовірність виходу на світовий рівень. Це дослідження мало лягти в основу розробки трирічної стратегії щодо використання галузевого досвіду з Великої Британії. Еммі вдалося поєднати польове дослідження та інтерв’ю від видавців у такий непростий час для світу. Дослідження відбувалося понад 100 годин у режимі офлайн, а також реальними зустрічами з видавцями та експертами в цій галузі, безкінечний аналіз й поїздка трьома книжковими містами – Київ, Харків та Львів. Україна давно потребувала проведення такого дослідження, тому що учасники радо відповідали на питання й ділились своїм досвідом, коли випала можливість бути упізнаними за межами України. Незалежна експертка Емма доповнила книжкову галузь тим елементом, якого бракувало Україні.
Завдяки дослідженню вона прийшла до висновку, що українським книгам не вистачає статистики, яка буде вчасно опублікована. Український інститут книги публікують статистику повільніше, ніж розвивається сам ринок. Емма каже, що Україні треба покращити методи збору та обробки інформації, бо той рівень, який є зараз заважає розвитку. Дослідницю здивувало чому українці не беруть участі в книжкових подіях Європи та Америки, тому що рівень друку та дизайну є на вищому рівні. Емма каже, що комплекс меншовартості відгукується в українців досі. В той час, коли друковані книги існують на рівні іноземних, то електронних книг майже не існує. Оскільки більша частина завантажують електронні книги безкоштовно, то видавці не бачать сенсу розвивати цей напрям, бо це є невигідно книжковому ринку.
